Зовнішня політика

Експертне обговорення: "Хто зупинить війну на Донбасі та поверне Крим? Зовнішня політика та національна безпека у передвиборчих стратегіях кандидатів"

Міжнародний центр перспективних досліджень представив аналіз перевиборчих стратегій кандидатів на пост Президента у сфері зовнішньої політики та національної безпеки.  "Рекомендація №1 для всіх наших кандидатів - почати з того, щоб переосмислити поточну міжнародну ситуацію і адекватно оцінити поточні світові політичні процеси. Ми завжди готові допомогти як експертне середовище", - зазначила експерт МЦПД Ірина Івашко. На думку експертки, основними міжнародними тенденціями у середньостроковій перспективі є: криза світового порядку, повернення до гегемонії національних інтересів, дефіцит безпеки, зростання силових форм тиску, послаблення міжнародних інститутів.  У свою чергу директор Інституту глобальних трансформацій Олексій Семеній відмітив, що питання зовнішньої політики у передвиборчих перегонах "не грають головну роль". "Підхід для України - треба працювати з людьми, і саме через експертів, і займатись "політичною освітою" у сфері базових питань зовнішньої політики. Щоб громадяни розуміли, коли їм щось кажуть, що це реально означає. Це важкий шлях, але він єдиний. Кандидати реагують на рейтинги: є позитив для рейтингу - я це скажу; немає - навіть якщо я у цьому переконаний, я цього казати не буду", - наголосив експерт. Семеній також запропонував між експертами погодити базово на найближчий період "дві-три основні концепції зовнішньої політики" і пропонувати тим чи іншим кандидатам визначитись із цим питанням. Дослідження МЦПД: https://bit.ly/2BDbLpQ Відео заходу:

Економіка

Щомісячний бюлетень «Економічний аналіз і актуальні тенденції: прогноз на 2019-2021 роки» (Січень 2019)

Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД) підготував чергову аналітичну публікацію «Економічний аналіз і актуальні тенденції» за січень 2019 року. Вона включає детальний аналіз показників виробничого сектору, цін, фінансового ринку та прогноз на 2019-2021 роки щодо розвитку української економіки. Коротко презентуючи матеріал публікації, слід відмітити, що економічна ситуація в Україні, загалом, характеризувалася наступним: · За попередніми даними, темпи зростання в сільському господарстві в 2018 році були найвищими з-поміж основних секторів економіки – 7,8% р/р. · Промислове виробництво зросло на 1,1% р/р у 2018 році. · Темпи зростання були відносно високими в роздрібній торгівлі, на пасажирському транспорті та в будівництві. · Динаміка була найгіршою щодо вантажного транспорту. · За результатами 2018 року інфляція становила 9,8%. Ціни виробників зросли на 14,2%. · Відсоткові ставки за гривневими кредитами та депозитами суттєво зросли (крім ставок за депозитами домогосподарств) під впливом жорсткої монетарної політики Національного банку. У свою чергу, у прогнозній частині публікації зазначається, що: · Уповільнення зростання ВВП порівняно з 2018 роком буде зумовлене набагато нижчими темпами зростання в сільському господарстві та уповільненням у роздрібній торгівлі та на пасажирському транспорті. · 2019 року темпи зростання споживання й валового нагромадження основного капіталу будуть значними, проте нижчими, ніж 2018 року. · Динаміка експорту буде млявою: умови для експорту продукції металургії та машинобудування суттєво погіршаться через значне уповільнення світового економічного зростання. · Зниження інфляції порівняно з 2018 роком відбудеться внаслідок жорсткої монетарної політики, нижчих темпів зростання світових цін на ресурси та уповільнення зростання заробітних плат. Повний документ доступний як українською, так і англійською мовами. Зокрема, у розширеній версії документу містяться розділи, які присвячені таким темам як: · Загальна економічна ситуація · Виробництво · Ціни · Кредити та депозити · Монетарна політика · Прогноз та ризики · Основні статистичні та прогнозні економічні показники Також разом з бюлетенем надається електронний додаток – таблиця з понад 130-ма індикаторами починаючи з 2010 року та прогнозні показники на 2019-2021 рр. (макроекономічні показники, структура ВВП, ВДВ за видами діяльності, доходи та витрати населення, монетарні показники, ціни, платіжний баланс). Звертайтесь до МЦПД для отримання більш детальної інформації, замовлення, попереднього перегляду випуску і ознайомлення з умовами підписки: e-mail: office@icps.com.ua тел. (044) 253-22-29, (068) 831-94-69

Економіка

Особливості виконання меморандуму МВФ у 2019 році

25 грудня 2018 року Україна отримала першу частину траншу МВФ у розмірі 1,4 млрд. доларів. Відповідно, за додаткові 2,5 млрд. доларів необхідно буде ще поборотися. Звісно, вимоги програми співпраці Stand by є м'якішими, ніж за EFF, і ризики неотримання наступної частини траншу є меншими, але цього разу на уряд «давить» розуміння важливості отримання цих коштів, чим можуть скористатися зацікавлені стейкхолдери та проштовхнути свої забаганки, особливо перед виборами, під прикриттям необхідності виконання вимог меморандуму. Тому необхідно проаналізувати можливі сфери для маніпуляцій. 18 грудня Міжнародний Валютний Фонд схвалив програму допомоги для України у розмірі 3,9 млрд. доларів за програмою Stand by. Вимог за цією програмою стало менше. Але цікавим є той факт, що перегляд програми і, відповідно, прогресу імплементації меморандуму, буде лише у червні-липні, якраз після президентських виборів. Виходячи з цього, зразу помітні два ризики – спроби дотягнути до виборів будь-якою ціною та невизначеність щодо політики майбутнього президента. Щодо монетарної політики, зважаючи на ефективність НБУ, то за неї можна не хвилюватись. Згідно прогнозів, інфляція у 2019 році має бути на рівні 7%, – якщо, звісно координація між органами влади не підведе. У свою чергу, запровадження середньострокового бюджетного планування станеться хоча б декларативно і дасть можливість ефективно впроваджувати бюджетні проекти більше 1 року. Політичні ж торги можуть призвести до того, найскладнішими можуть виявитися пункти, які матимуть значний вплив на українську економіку, зокрема ухвалення законів про СПЛІТ, щодо приватизації, енергетики, адміністрування доходів та щодо монетизації субсидій. Що вимагає МВФ? · Адміністрування доходів Меморандум вимагає реорганізувати ДФС у дві юридичні особи: Державну податкову службу (до складу якої входитимуть підрозділи податкової міліції) і Державну митну службу. Вони будуть підзвітні Міністерству фінансів. Даний структурний маяк необхідно виконати до кінця квітня 2019 року. Планується також замінити Податкову міліцію новим органом. Першою проблемою є те, що об'єднання центральних і регіональних управлінь ДФС відбувається під час процесу бюджетної децентралізації. Останнє надає місцевим органам влади можливість встановлювати ставки та адмініструвати податки. При цьому, реорганізація ДФС не передбачає надання можливостей адміністрування місцевих податків і зборів саме місцевим органам влади. Другою проблемою є те, що реорганізація ДФС не вирішує системних проблем. Зокрема, нині в підпорядкуванні ДФС перебуває українська митниця. Втрати «неефективності» її роботи та від контрабанди сягають понад 4-5 млрд доларів на рік. Такі ж цифри називав міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков, зокрема під час зустрічі з представниками бізнесу по боротьбі правоохоронних органів з контрабандою на митниці. Такі суми вражають, оскільки дані обсяги коштів могли б бути направлені на вирішення ключових економічних та соціальних питань української економіки. · Енергетика Незважаючи на позитивні зрушення і розуміння необхідності збереження газотранспортної системи України, що мало результатом зменшення тарифу на транзит газу у 2 рази, урядом, за умови збереження монополії на енергетичному ринку, було проштовхнута вимога щодо подальшого підвищення тарифів га газ та опалення. Крім того, вимагається збільшення видобутку газу. Складніша ситуація буде щодо проведення анбандлінгу НАК "Нафтогазу України". Згідно домовленостей, у 2019 році НАК має передати непрофільні транзитні види діяльності до ПАТ "Магістральні газопроводи України". Також, має відбутися сертифікація оператора газотранспортної системи. По-перше, уряд та керівництво "Нафтогазу" мають різні погляди на процес анбандлінгу (Full Ownership або Independent System Operator), що може затягнути практичну імплементацію. По-друге, після тристоронніх консультацій з ЄС і "Газпромом", НАК "Нафтогаз України" заявив про неможливість проведення анбандлінгу через газовий контракт з РФ. За чинним контрактом розділити функції можна тільки після згоди РФ. Також відчувається опір і зі сторони "Нафтогазу" – після розподілу функцій, йому залишиться лише роль трейдера. Таким чином, навряд чи анбандлінг відбудеться до кінця 2019 року. · Монетизація субсидій Пілотний проект має стартувати у березні 2019 року. На сьогодні в Україні налічується 4 мільйони отримувачів субсидій, a її середній розмір складає 1500 гривень. Таким чином, уряд буде видавати на cубcідіaнтів майже 6 мільярдів гривень в місяць готівкою. При цьому, хоч монетизація субсидій є певною мірою перспективною справою, але за умов монополізації ринку комунальних послуг, отримувач субсидій все одно не буде в змозі обирати кому, як і скільки платити – кошти будуть потрапляти до одних і тих самих компаній. До того ж, треба враховувати, що у квітні будуть відбуватися президентські вибори і монетизація субсидій саме в цей період може запросто «підкупити» виборця. · Фінансова політика У меморандум заклали подальше підвищення стійкості банківської системи, збільшення капіталізації банків (до кінця березня 2019), зменшення кількості непрацюючих кредитів, вхід ЄБРР та IFC до капіталу Ощадбанку і Укргазбанку. Важливим же є прийняття Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо консолідації функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг або іншими словами – закону про "Спліт" (до кінця березня 2019 року – структурний маяк). У результаті всі функції Нацкомфінпослуг переходять до НБУ, крім тих, які пов’язані з пенсійними фондами, фондами фінансування будівництва та фондами фінансування нерухомості – останні перейдуть під порядкування НКЦПФР. У свою чергу, Нацкомфінпослуг буде ліквідовано. Якщо аналізувати ринок небанківських фінансових установ, статистика свідчить що станом на грудень 2018 року їх налічувалось 2021. Така кількість установ свідчить про попит і важливість небанківських фінансових установ для функціонування ринку.   Небанківські фінансові установи в Україні Тип установи Кількість, станом на 01.12.2018 Вартість активів, тис грн Адміністратор недержавних пенсійних фондів 22 З НБУ – 1 027 260 286 Без НБУ – 259 286 Довірче товариство 2 - Кредитна спілка 358 2 169 796 Ломбард 366 3 763 667 Недержавний пенсійний фонд 62 2 465 560 Страхова компанія 281 53 679 752 Фінансова компанія 930 66 780 189 Джерело: за даними Нацкомфінпослуг   Відповідні існуючі параметри та нормативи щодо їх функціонування будуть змінені регулятором пізніше, – ймовірно після прийняття законопроекту про СПЛІТ. Таким чином, може виникнути конфлікт інтересів через вищі вимоги та "свої" нормативи. Таке впровадження нових стандартів може призупинити розвиток небанківських фінансових установ, приведе до виходу компаній з ринку. З іншої сторони, дана ситуація може простимулювати розвиток банківських установ, відкривши нові ніші для них. · Приватизація Згідно домовленостей, до кінця квітня 2019 року через систему електронних аукціонів ProZorro має відбутися продаж близько 500 об’єктів малої приватизації. Щодо великої приватизації, то на продаж будуть виставлені 16 об'єктів: - Енергетична галузь: ПАТ «Центренерго» (продаж має відбутися у першій половині 2019 року); ВАТ «Тернопільобленерго»; ПАТ «Запоріжжяобленерго»; АТ «Харківобленерго»; АТ «Миколаївобленерго»; АТ «Хмельницькобленерго». - Добувна промисловість: АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»; ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» (продаж має відбутися у першій половині 2019 року). - Машино- і приладобудування: ПАТ «Азовмаш»; ДП «Завод «Електроважмаш». - Хімічна промисловість: ПАТ «Сумихімпром»; ПАТ «Одеський припортовий завод». - Переробна промисловість: АТ «Оріана». - Охорона здоров'я, культура і спорт: ПрАТ «Президент-Готель» (продаж має відбутися у першій половині 2019 року); ПрАТ «Індар» (продаж має відбутися у першій половині 2019 року). - Сільськогосподарська галузь: ПАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг». Цікавим є те, що Україна зобов'язалася подати проект закону про скорочення переліку компаній, заборонених до приватизації (до кінця квітня 2019 року). Зважаючи на заяви голови Фонду Держмайна про підтримку зі сторони МВФ у проведенні приватизації (при цьому не можна сказати, що саме МВФ буде брати участь в розконсервації великої приватизації) є ризик того, що цей процес може перетворитись в "стратегічну барахолку" для стейкхолдерів, під прикриттям начебто безпосередніх вимог МВФ. Також можуть виникнути певні проблеми щодо законів про лізинг державної власності та про концесію, які мають бути прийнятими у першій половині 2019 року. Зокрема, за благими намірами знайти додаткове фінансування, може ховатися «монополізація» ключової державної власності з метою збагачення людей, наближених до місцевої влади. Може виникнути ситуація, коли побудована за бюджетні кошти і дешево здана в концесію власність буде експлуатуватися як раз до моменту наступної необхідності відновлення або ремонту. В такий період вона буде просто повернута державі. Також, втрачається інтерес держави підтримувати власні об'єкти в хорошому стані в умовах "концесійного ажіотажу", з огляду на брак коштів на регіональні програми і потреби. Чого не буде? У меморандумі МВФ зазначені реформи, які не будуть проводитись у 2019 році. Зокрема, не буде проводитись будь-яка податкова амністія, не будуть вводитись податкові пільги або привілеї. Також не передбачається запровадження податку на виведений капітал та другого рівня пенсійної системи. Але й у 2019 році не буде значного економічного розвитку України. Зокрема, Світовий Банк погіршив прогноз зростання ВВП України в 2019 році до 2,9%. Прогноз був також переглянутий у меншу сторону і Мінфіном – згідно нього, зростання складе лише 3%. Задля ж ефективної співпраці, українська економіка має зростати не менше 5% ВВП на рік. А задля цього необхідно вирішити ряд системних проблем: - Показники росту. Пік зростання ВВП України вже проходить. Якщо раніше грав на руку ефект нульової бази, то нині без дійсних змін та реформ досягти росту стає неможливим. Вимушене закручування гайок, жорстка монетарна політика з відповідною відсотковою ставкою стримують економічний розвиток країни, мають наслідком відтік, а не притік, капіталу. - Показники торгівлі. Торгівельні дисбаланси, превалювання сировинної продукції в українському експорті, імпорто- та енергозалежність лише погіршують з кожним роком показники торгівельного балансу, зменшують валютні надходження. - Показники прозорості та корупції. Запуск роботи Антикорупційного суду, підвищення ефективності та прозорості органів влади сприятимуть справедливому розподілу коштів та покращенню інвестиційного клімату. - Показник реформ (ринку). Реформи в країні мають проводитись самостійно, без необхідності стороннього нагляду і контролю. На жаль, єдиним важелем впливу на проведення реформ в країні є лише МВФ. При цьому, МВФ виступає своєрідною "реанімаційною бригадою". Проблема полягає у тому, що реанімувати 25 років країну (рівно стільки тривають відносини Україна-МВФ) вже здається неправильним. Нині ж, Україна майже досягла позначки у 30 млрд доларів позичок від МВФ впродовж всієї історії відносин і ще 15 років Україні необхідно буде виплачувати всі борги. Допоки ж не припиниться проштовхування ідей зацікавлених стейхолдерів, а не національних інтересів, під прикриттям вимог МВФ з відповідною його "демонізацією", замість проведення реальних реформ і у повній мірі, то економічного розвитку очікувати не варто і навряд чи Україна зможе стати успішним кейсом у портфоліо МВФ.

Зовнішня політика

Експертний діалог: українсько-польські відносини. Вебінар 3

Міжнародний центр перспективних досліджень у партнерстві з Фондом Броніслава Ґеремека (Польща) ініціювали проведення експертного вебінару, присвяченого аналізу відносин між Україною та Польщею. Двосторонні польсько-українські відносини повністю віддзеркалюють геополітичні складнощі, соціальний взаємозв'язок та культурний контекст останніх століть в історії Східної Європи. Сусідські відносини з величезним потенціалом все ще залишаються вразливими, в більшій мірі через змінений регіональний контекст та внутрішні політичні події в обох країнах. Обидві держави є стратегічними партнерами у сприйнятті одна одної, і таке сприйняття пережило майже тридцять років злетів і падінь в міжнародному середовищі та внутрішніх політичних перетворень в обох країнах. В той же час, стан двосторонніх відносин між Україною та Польщею продовжує залишатися одним з ключових факторів загальної регіональної стабільності. Порядок денний стратегічного партнерства між Польщею та Україною повинен бути реалістичним і враховувати поточні політичні та геополітичні реалії. Водночас, питання, пов'язані з національною ідентичністю, а також протиріччя щодо історичного минулого, навряд чи зникнуть з двостороннього порядку денного найближчі роки. Але посилення взаємовигідної співпраці в різних сферах, впровадження спільних регіональних проектів, зосередження на багатосторонніх регіональних форматах, допомогло б мінімізувати ризики негативних тенденцій, що спостерігаються в регіоні Східної Європи.  Необхідно також звернути увагу на покращення демократичних інституцій. Це завдання має вирішальне значення для України, яка постійно потрапляє до групи «гібридного режиму» Індексу демократії, але також є не менш важливим для інших країн регіону, включаючи Польщу. Вищий рівень демократії означатиме менше внутрішніх конфліктів, більший розподіл влади та кращий захист меншин - переваги, від яких будь-яка держава регіону тільки виграє. Детальніше з аналізом сучасного стану українсько-польських відносин можна ознайомитись в презентаційних матеріалах вебінару: Презентація МЦПД Що відбувається у відносинах України та Польщі? Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД) вже втретє проводить експертну дискусію, присвячену відносинам України з західними сусідами в рамках проекту «Україна та країни Вишеградської четвірки: на шляху до кращого взаєморозуміння та добросусідства». Враховуючи можливі небажані наслідки від існуючих тенденцій, основною метою проведення експертних обговорень МЦПД є пошук спільних дієвих механізмів для нормалізації відносин та добросусідства між Україною та країнами-членами Вишеградської групи. Проект реалізовано за підтримки Міжнародного Вишеградського фонду.

Внутрішня політика

Круглий стіл: «Презентація рейтингу голів ОДА: у чиїх руках регіони?»

Міжнародний центр перспективних досліджень представив рейтинг ефективності голів обласних держадміністрацій. Критеріями оцінки були виконання та звітування про реалізацію Державної стратегії регіонального розвитку до 2020 року, виконання обласних бюджетів та комунікаційна політика і медіаактивність керівника ОДА. Очолили рейтинг голови Харківської, Дніпропетровської та Сумської ОДА. “На першому місці — голова Харківської ОДА Юлія Світлична. Найбільший бал вона здобула - 5,4 бали. За виконання держстратегії — 2 бали, за виконання обласного бюджету — 5,8, комунікаційна політика — 8,5. Друге місце — голова Дніпропетровської облдержадміністрації Валентин Резніченко — загальний бал 5,2, виконання держстратегії — 0, виконання бюджету - 6 та комунікація - 9 . Третє місце в рейтингу — голова Сумської ОДА Микола Клочко. Загальний бал 5,1, виконання державної стратегії - 4,2, виконання бюджету — 4,1, комунікація — 7 “, - зазначив Максим Степаненко, експерт МЦПД. Він зазначив, що нульовий бал за виконання державної стратегії щодо реформи децентралізації очільник Дніпропетровської ОДА отримав за те, що в звітах, які містилися на сайті ОДА, були відсутні кількісні та якісні показники, за якими можна було сформувати уявлення про досягнення в цій сфері та зміни, що відбулися. Всього було рейтинговано 17 керівників ОДА, аналіз діяльності проводився стосовно тих керівників областей, які обіймають свої посади не менше ніж півроку, і можуть вже відповідати за конкретні результати. 4 місце в рейтингу посів голова Запорізької ОДА — Костянтин Бриль (загальний бал — 5, за виконання держстратегії — 3,3 бали, виконання бюджету — 5,4 бали, комунікацію — 6, 3 бали). 5 місце — голова Полтавської ОДА Валерій Головко (загальний бал — 5, за виконання держстратегії - 0,9, за виконання бюджету — 5,5 бали, комунікацію — 8,8). За словами Степаненка, такий розподіл з однаковими балами пов'язаний з тим, що виконання державної стратегії в Полтавській області було оцінено усього на 0,9 балів. 6 місце посів голова Кіровоградської ОДА Сергій Кузьменко з загальним балом 4,6 (виконання держстратегії — 3,6 балів, виконання бюджету — 4,2 бали, комунікація — 6,1 бал). 7 місце — голова Житомирської ОДА Ігор Гунтич (загальний бал — 4,5, за виконання держстратегії — 0,9 балів, виконання бюджету — 3,5 бали, комунікацію — 8,8 бали). На 8 місці голова Одеської ОДА Максим Степанов (загальний бал — 4,4, виконання держстратегії — 0, виконання бюджету — 6,3, комунікація — 6,9). Степаненко відзначив, що Одеська область, як правило, має високі позиції в різних рейтингах, але на сайті ОДА відсутні дані про виконання планів заходів з реалізації державної стратегії. 9-те місце — голова Херсонської ОДА Андрій Гордєєв (загальний бал — 4,3, виконання державної стратегії — 3, виконання бюджету — 3,9, комунікація — 6). 10-те місце — голова Вінницької ОДА Валерій Коровій (загальний бал — 4,2 , виконання держстратегії — 1, виконання бюджету — 4,3, комунікація — 7,4). 11-те місце — голова Тернопільської ОДА Степан Барна (загальний бал — 3,7, виконання держстратегії — 0 (відсутній звіт), виконання бюджету — 3, комунікація — 8,2). 12-те місце — голова Миколаївської ОДА Олексій Савченко (загальний бал — 3,5, виконання держстратегії — 0, виконання бюджету — 4,7, комунікація — 5,7). 13-те місце — голова Львівської ОДА Олег Синютка (загальний бал — 3,4, виконання стратегії — 0, виконання бюджету — 4,8, комунікація — 5,4). 14-те місце — голова Рівненської ОДА Олексій Муляренко (загальний бал — 3,3, виконання держстратегії — 0,4 бали, виконання держбюджету — 3,2, комунікація — 6,2) 15-те місце — голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль (загальний бал — 2,9, виконання держстратегії — 0, виконання бюджету — 3,2, комунікація — 5,5). 16-те місце займає голова Волинської ОДА Олександр Савченко (загальний бал — 2,8, виконання держстратегії — 0, виконання бюджету — 3,3, комунікація — 5,2). 17-те місце — голова Івано-Франківської ОДА Олег Гончарук (загальний бал — 2,4, виконання держстратегії — 0, виконання бюджету — 3,1, комунікація — 4,2). “Найнижчими показниками в рейтингу голів ОДА були саме бали за виконання держстратегії. Перш за все треба наголосити, що 8 з 18 ОДА, які аналізувалися, взагалі не мали звіти щодо її виконання. В цьому контексті можемо казати про порушення з боку ОДА, адже згідно з наказом Мінрегіону звітування про виконання держстратегії має відбуватися щоквартально, а в кінці року має надаватися річний звіт, який має бути опублікований не пізніше 25 лютого”, - сказав Степаненко. Проблемним моментом також є відсутність уніфікованої форми звітування, це свідчить про те, що немає критеріїв звітування цієї ланки влади, окрім цього, деякі завдання, які ставлять перед собою органи місцевої влади, сформульовані нечітко, і не мають відповідно критеріїв для оцінювання їх виконання. Аналізуючи таку складову, як виконання ОДА бюджетів, дійшли до висновку, що у всіх областях, що увійшли до рейтингу, доходи загального фонду усіх місцевих бюджетів виявилися меншими за їх фактичні видатки. Детально рейтинг представлено на сайті медіа-партнера інтернет-видання Апостроф: http://world.apostrophe.ua/page4503988.html

Зовнішня політика

Можливий союз Росії та Білорусі: торги за суверенітет

Москва і Мінськ наблизилися до проблем, які добре відомі на пострадянському просторі. Чи варто торгувати власним суверенітетом і яку запитувати ціну? У чому вона може виражатися: у знижці на природний газ, кредити, компенсації або в чомусь ще? З іншого боку, як дорого коштує платити за чужий суверенітет, і що з ним потім робити? Передноворічна риторика керівництва Росії і Білорусі про створення Союзної держави, за словами прем'єра РФ Дмитра Медведєва, аж до єдиної валюти, митниці, судів і рахункової палати) демонструє сумні реалії міжнародної політики в регіоні, частиною якої продовжує залишатися Україна. Ми ще довго будемо перебувати саме в цій, а не в європейській або євроатлантичній системі координат. Не так давно (Харківські угоди від 2010 року, підписані Януковичем) Україна обмінювала продовження перебування Чорноморського флоту РФ в Севастополі на 20-25% знижку від ціни на російський газ. Сьогодні наша країна опинилася в дуже складному геополітичному оточенні, де нюанси відносин між Росією і Білорусією мають велике значення. Продовження статті Миколи Капітоненка для Realist за посиланням.