Україна має посилювати співпрацю в енергетичній сфері з Казахстаном

Найбільш реальним зовнішнім джерелом забезпечення енергетичної безпеки України у найближчій перспективі є Казахстан – вважає економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Олексій Блінов.

Після загострення газового конфлікту з Росією на перший план порядку денного висунуто давно актуальне завдання диверсифікації джерел постачання газу до України. Утім, можливості такої диверсифікації дуже обмежені. Газопровід NABUCCO з Ірану та Азербайджану до Європи пролягатиме далеко від України, його плановано ввести до дії лише 2013 року, а проектна потужність доволі невелика; до того ж реалізацію цього та подібних проектів ускладнено невизначеністю у відносинах ЄС з Іраном. Економічна ефективність терміналу з прийняття скрапленого природного газу (СПГ) на узбережжі Чорного моря низька, принаймні у середньостроковій перспективі, через високі ціни та обмежену пропозицію СПГ, а також проблему пропускної спроможності протоки Босфор.

Найближчі до України альтернативні російським і малоосвоєні поклади газу зосереджено у Середній Азії. Утім, Узбекистан обрав стратегічний курс на альянс з Росією, що унеможливить співпрацю. Туркменистан має проблеми з виконанням уже законтрактованих зобов’язань щодо експорту газу, а розвиток його видобутку й інфраструктури ускладнено браком інвестиційних коштів.

Через це Казахстан видається найперспективнішим партнером у забезпеченні диверсифікації поставок газу. Підтверджені запаси газу у цій країні оцінено на рівні близько 2 трлн. м³, прогнозні – близько 6 трлн. м³ (Казахстан посідає 11-е місце у світі за підтвердженими запасами природного газу і лише 27-е – за обсягами видобутку). Високі кредитні рейтинги, наявність власних потужних фінансових ресурсів і відкритість для іноземних інвестицій дають цій країні можливість розвивати видобуток газу без підвищення залежності від російського “Газпрому”. До того ж недавній конфлікт казахської нафтової компанії “КазМунайГаз” з російськими державними компаніями навколо придбання пакета акцій Мажейкяйського нафтопереробного заводу в Литві став додатковим поштовхом для казахської влади щодо обмеження участі Росії в освоєнні своїх вуглеводневих ресурсів.

Нині Казахстан активно шукає можливості для нарощування експорту газу та нафти, намагаючись знайти вихід на вкрай привабливий ринок ЄС. Проблеми у взаєминах з російськими державними компаніями, небажання “Газпрому” допускати конкурентів на європейський ринок та обмеженість пропускної спроможності російських експортних трубопроводів практично унеможливлюють співпрацю Казахстану з Росією щодо прямого доступу на європейські ринки.

На думку експерта МЦПД, прокладення нового газопроводу з Казахстану до Європи через країни Кавказу (Азербайджан може приєднатися до проекту як ще один постачальник) та Україну відповідає стратегічним інтересам усіх потенційних учасників такого проекту. Для України, окрім диверсифікації енергопостачання, це означатиме також появу додаткових ринків збуту, зокрема, для труб великого діаметру.