|
Захист споживачів – невід’ємна частина прав людини. Історія регулювання та практики в цій сфері починається зі здобуття незалежності Україною 1991 року, коли було ухвалено відповідний рамковий закон. Ця система походить від детальних радянських технічних стандартів якості, що забезпечували однорідність продукції в усьому СРСР, жорстко обмежуючи їх різноманітність і кількість. Однак у відкритій ринковій економіці такі стандарти не працюють: замість гарантування безпечності для споживачів вони створюють бюрократичний тиск на підприємства.
|
|
Українське громадянське суспільство та більшість політичних сил усвідомлюють: Україна належить до Європи і заслуговує на те, щоб стати повноправною державою – членом ЄС, коли буде до цього готова. Український народ та уряд також виступають за взаємовигідні, дружні, стабільні та передбачувані відносини стратегічного партнерства з Росією. Ці два вектори інколи видаються суперечливими, проте завдання уряду та громадянського суспільства – зробити їх доповнюючими один одного у такий спосіб, який би дав змогу отримувати вигоду від обох як усій Україні, так і реґіонам, до яких вона належить.
|
| Радикальна зміна економічної та політичної системи, яка відбулася на початку 90-х, запровадження приватної власності та ліквідація монополії комуністичної партії – до сьогоднішнього дня не забезпечена відповідними інституціями демократичного ринкового державного управління. Ми зберегли верховенство влади і не створили верховенства права тому, що зберегли недоторканними розвалини радянської державної адміністрації та командно-адміністративні принципи законодавства. |
|
Основна проблема у сфері праці – невідповідність наявних регуляторних актів, досі радянських за своєю суттю, та їхнього інституційного забезпечення реальним відносинам між працівниками та роботодавцями, властивим демократичному устрою та ринковій економіці.
|
|
Україна має всі можливості, щоб підвищити якість освіти та забезпечити її взаємозв’язок із ринком праці. Всі зацікавлені сторони поділяють необхідність проведення реформи. Проте бачення механізмів реалізації та глибини реформи різняться.
|