Внутрішня політика

Підсумки року Генпрокурора Юрія Луценка

24.05.2017
img1
Прес-служба МЦПД

Аналіз року роботи Генерального прокурора Юрія Луценка показав, що його діяльність більшою мірою спрямована на створення гарної картинки в ЗМІ, ніж на досягнення реального результату. Більшість обіцянок Юрія Луценка виявилися популістичними, а деякі виконані лише частково. Майже всі гучні кримінальні справи ініційовані Генеральним прокурором зупиняються на стадії розслідування, або через процесуальні порушення з боку прокуратури і слабкість зібраної ними доказової бази розвалюються в суді. Юрій Луценко використовує ГПУ як інструмент політичної конкуренції та тиску, а також як піар-майданчик для майбутньої політичної кар’єри. За рік роботи на посаді Генерального прокурора Юрій Луценко так і не зміг реформувати орган у бік європейських стандартів, який упродовж 20 років виступав у якості інструменту просування політичних інтересів.

12 травня 2016 року Юрій Луценко був призначений Генеральним прокурором. Вперше в новітній історії України Генеральним прокурором став політик, і що само важливо – без юридичної освіти та необхідного стажу роботи в галузі права.

На новій посаді Юрій Луценко, в першу чергу, обіцяв провести реформування та очищення відомства, покарати представників попередньої влади, винних за вбивства на Майдані, повернути вкрадені командою Януковича кошти. Також Луценко наголошував на аполітичності своєї роботи та обіцяв, що політика жодним чином не буде впливати на розслідування резонансних справ.

Юрій Луценко чимало говорив про активізацію люстраційних процесів всередині відомства. Очищення почалось із перевірки добропорядності прокурорів – збору за допомогою спеціальної анкети інформації про професійну діяльність, спосіб життя співробітника прокуратури й корупційні ризики. Така інформація повинна була стати основою для службової перевірки та громадського контролю. Але вже самі анкети викликали великий сумнів в ефективності даного механізму, адже в них прокурори просто підтверджують чи заперечують низку тверджень, які не передбачають жодної конкретики. Як наслідок – майже нульовий результат. Замість звільнень, Генпрокурор недобропорядним прокурорам виносить догани та попередження. З 12,5 тисяч прокурорів до дисциплінарної відповідальності було притягнуто лише троє.

ГПУ неодноразово перебирало на себе компетенцію НАБУ та САП, що створювало надмірну конкуренцію між старими та новими антикорупційними інституціями, а також сприяло розвалу справ в суді. Яскравим прикладом відносин ГПУ та новостворених антикорупційних інституцій став скандал у серпні 2016 року, коли прокуратура затримала двох детективів НАБУ. Промовистою є і статистика згідно з якою у 2016 році за корупційні діяння позбавлено волі в 3,5 рази менше осіб, ніж у 2013 році за часів президентства Віктора Януковича.

Наступним механізмом очищення стало створення Генеральної інспекції ГПУ. Але запуск роботи даного органу супроводжувався скандалом. Відповідальною особою за проведення інспекцій Луценко вирішив призначити одіозного Петра Шкутяка, який, окрім того, що підлягав люстрації, ще й був причетний до корупційних махінацій. Після відставки на його місце за результатами конкурсного відбору було обрано Володимира Уварова. За чотири місяці керівництва Уварова відомством в суд було передано кримінальні провадження щодо дев’яти прокурорів.

Таким чином, якісного очищення прокуратури не відбулось. Конкурси в регіональні прокуратури та ГПУ й досі не проведені. Конкурсний відбір був проведений лише у місцеві прокуратури, але його результати навряд чи можна вважати задовільними. Майже всі керівники та заступники керівників місцевих прокуратур – зі старої системи, а рядовий склад майже зовсім не був перезавантажений. Суспільна довіра до органів прокуратури катастрофічно падає, офіційна заробітна плата, попри обіцянки, залишається на неконкурентному рівні, а непрофесійне керівництво призводить до деградації кадрового складу ГПУ.

Юрій Луценко не запропонував жодного плану реформування прокуратури та перетворення її в орган системи правосуддя. Поза увагою Генпрокурора також залишилось і приведення у відповідність до нових вимог Конституції закону про прокуратуру і процесуальні кодекси. Навпаки, лобіюючи законопроект № 5177 Юрій Луценко прагнув не звузити повноваження прокуратури, як того вимагає основний закон, а навпаки розширити їх. На цю проблему, зокрема, звернули увагу й експерти Ради Європи, які надали відповідний висновок. Загалом, можна говорити про згортання реформи прокуратури, що виступає свідченням небажання влади втратити контроль над таким важливим інструментом політичного тиску.

Запуск функціонування органів прокурорського самоврядування – Ради прокурорів, і Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії (КДК) прокурорів, які повинні формувати кадрову політику відомства також не обійшлося без скандалів. Справа в тому, що всеукраїнська конференція працівників прокуратури ще минулого року, до призначення Юрія Луценка, обрала своїх представників в ці органи. Законних підстав для звільнення обраних членів не існувало, але це не зупинило нинішнє керівництво прокуратури, яке порушуючи законодавство провело нову всеукраїнську конференцію прокурорів і обрало інших членів до зазначених прокурорських органів.

4 травня 2017 року в Оболонському районному суді Києва відбулось підготовче судове засідання щодо довгоочікуваного звинувачення Віктора Януковича у державній зраді. Генеральний прокурор вважає великою перемогою вже сам факт початку такого судового процесу і правовий результат його особливо не хвилює. Луценко не бажає бачити те, що процедура заочного засудження дає багато лазівок для адвокатів президента-втікача, а будь-яке відхилення від загальноприйнятої в європейському розумінні процедури заочного засудження дасть можливість успішно оскаржити рішення суду в ЄСПЛ.

Якщо розглядати справу по суті, то основні обвинувачення Януковича ґрунтуються фактично на одній єдиній дії – на так званому зверненні Януковича до президента Росії Володимира Путіна з проханням військами навести лад в Україні. Але є великі сумніви, що обвинувачення зможе виконати вимоги ч.1 ст. 23, ч. 3 ст. 99 КПК і надасть суду оригінал листа, а експертиза встановить автентичність підпису. У випадку відсутності оригіналу захист може стверджувати, що листа не було зовсім або стверджувати, що текст листа спотворили. Тобто без оригіналу документу справа буде у процесуальному глухому куті.

Несподіваним і дуже неприємним рішенням для Юрія Луценка напередодні розгляду справи Віктора Януковича українським судом стало рішення Інтерполу щодо припинення міжнародного розшуку екс-президента та його оточення. Річ у тому, що стаття 3 Уставу Інтерполу говорить про те, що він не може бути залучений у вирішенні політичних, релігійних та міжрасових суперечок. А в документах, які були подані українською стороною зазначено, що Віктор Янукович, ставши президентом України, очолив організовану злочинну групу у складі прем’єр-міністра, міністрів тощо. Кримінальне процесуальне законодавство України теж в цьому контексті є недосконалим, адже Віктор Янукович, не зважаючи на відкрите провадження, не є особою, до якої обрано запобіжний захід “взяття під варту”. А згідно з правилами Інтерполу, особа щодо якої не обрано запобіжний захід у вигляді утримання під вартою, не може бути оголошена у міжнародний розшук.

Також, відомство Юрія Луценко провело ряд обшуків, які супроводжувалися яскравим висвітленням в ЗМІ. Наприклад, ГПУ обшукала двох мерів міст Буча та Ірпінь Київської області – Анатолія Федорука та Володимира Карплюка, яких звинувачують у незаконному відведенні у власність земельних ділянок своєму оточенню. Мова йде про 890 га безцінного лісу під Києвом. Проте жодного арешту так і не відбулось, а мери спокійно продовжують й далі працювати на своїх посадах.

Генпрокуратура провела обшуки в маєтках колишнього голови Адміністрації Президента часів Януковича Андрія Клюєва та екс-заступник Секретаря РНБО Володимира Сівковича, підозрюваних в причетності до подій на Майдані, але вони не принесли жодного результату.

ГПУ направила до Верховної Ради подання про зняття депутатської недоторканності з Олександра Онищенка, якого підозрюють в розкраданні державних коштів в особливо великих розмірах. Недоторканність з парламентарія зняли, але на той момент Онищенко перебував далеко за межами України.

Луценко особисто, і не один раз, переконував нардепів зняти недоторканність з олігарха, представника “Опозиційного блоку” Вадима Новинського, підозрюваного у викраденні людини. Депутати підтримали подання Луценка, але на цьому поки що, справа зупинилася.

Однією із ключових справ ГПУ проти попередньої влади є провадження щодо екс-голови фракції Партії регіонів Олександра Єфремова, якого підозрюють в державній зраді, організації та підтримці “ЛНР”. Але одного з головних свідків у цій справі – Володимира Медяника відпустили. Справа проти Олександра Єфремова зараз розглядається в Старобільському суді Луганської області. Не виключено, що Єфремов може уникнути покарання, адже як показує практика ГПУ постійно допускає процесуальні порушення.

Також ГПУ досі не завершило розслідування обставин протиправних дій посадових осіб Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України, які могли привести до зниження рівня обороноздатності держави. Також не завершене розслідування  кримінальної справи щодо подій в Іловайську.

Якщо говорити мовою статистики, то Луценко дав 43 обіцянки (дані порталу “Слово і діло”) на посаді Генерального прокурора, із яких виконав лише 5.Таким чином, ГПУ в Україні завжди була політичним органом і інструментом репресивних дій. За Юрія Луценка заполітизованість прокуратури досягла свого апогею, адже він має власні політичні амбіції і розглядає нинішню посаду як своєрідний кар’єрний трамплін на шляху до президентства. У питанні реалізації змін до Конституції в напрямі трансформації ГПУ в орган системи правосуддя, Юрій Луценко так і не запропонував жодного плану реформування відомства, а навпаки, лобіював розширення повноважень прокуратури за рахунок обмеження маневрів для НАБУ і САПУ. Більшість гучних справ під егідою Юрія Луценка розвалились в судах, або гальмуються у зв’язку із відсутністю доказової бази щодо підозрюваних осіб.

 

Публікації за пріоритетом «Внутрішня політика»
Внутрішня політика

Про толерантність мовою мистецтва, фізики та ботаніки

16 листопада з нагоди Міжнародного Дня толерантності у м. Словянськ відбулась лекція відомої української художниці Алевтини Кахідзе «Про толерантність мовою мистецтва, фізики та ботаніки», в рамках комунікаційнної кампанії «Віднайти повагу» за сприянням ПРООН в Україні. За словами Посланиці толерантності ПРООН в Україні Алевтини Кахідзе, в своїх роботах через мистецтво вона намагається показати взаємоповагу один до одного. «В тваринному світі є поняття вбивства, в рослинному світі також є досить агресивні види, але в той же час це дуже яскраві метафори, які допомагають нам прослідкувати певні паралелі в політичному та соціальному житті. Саме через ботаніку я і говорила про поняття терпимості в суспільстві»,- наголошує Кахідзе. В ході лекції художниця також звернула увагу на  закони стабільних і нестабільних систем в сучасній фізиці, між якими можна провести приголомшливі паралелі із сучасними політичними колізіями. Також відбулася спільна робота художниці Алевтини Кахідзе з учасниками колективу театру «7 этаж» . Під час заняття діти створили декорації для вистави за твором Марка Твена «Принц і злидар». Заходи присвячені Міжнародному дню толерантності та проводяться в рамках комунікаційної кампанії з підтримки толерантності та взаєморозуміння «Віднайти повагу» МЦПД за сприяння ПРООН в Україні, Посольства Швеції та Посольства Швейцарії в Україні. 

Внутрішня політика

"Толерантність важливо проявляти у простих речах",- Андрій Куликов

13 листопада у прес-центрі «Чернігівський вибір» відбулась лекція відомого журналіста, медіа-експерта Посланця доброї волі Програми розвитку ООН Андрія Куликова, в рамках комунікаційної кампанії з підтримки толерантності і взаєморозуміння в суспільстві «Віднайти Повагу».  За словами Андрія Куликова, суспільство потребує діалогу, який слугує знаряддям та результатом досягнення толерантності. «Толерантність – це здатність зрозуміти причини поглядів, здатність сприйняти, зрозуміти, чому в людини такі чи інші погляди. Дії – це зовсім інша штука. Саме толерантність може допомогти в об’єктивному висвітленні конфліктів, зокрема й на Донбасі. Великим завданням українських журналістів, активістів та волонтерів, причетних до контактів є насамперед важливість передавати і поширювати знання про тамтешнє життя», - зауважує відомий журналіст.      

Внутрішня політика

Розмови про толерантність по-львівськи

В першій Львівській медіатеці та НУ «Львівська політехніка» відбулась серія відкритих лекцій  в рамках комунікаційної кампанії «Віднайти повагу» за участі авторитетних лідерів думок та Посланців толерантності Програми розвитку ООН в Україні. Заходи організовані Міжнародним центром перспективних досліджень (МЦПД). В ході обговорення відома українська письменниця Мар’яна Савка наголосила на важливості бути відкритими до оточуючих та відзначатись проявами толерантності. «Ми всі дуже різні. Наше головна місія - зм’якшувати між людьми бажання нав’язувати свою думку та відкривати серце до іншого. Посміхатись один до одного кожного дня є гарною щоденною практикою, бо існує дуже багато речей які замучують нас. Люди які поруч якраз і є джерелами нашого настрою та щасливого стану»,- висловилась відома поетеса. За словами письменника Любка Дереша, в Україні наразі існує чимало розмежувальних ліній, навколо яких суспільство розділяється. Це стосується і мовних питань, і географічних конфліктів, національних та релігійних суперечок. «Всередині кожного з нас є певна ворожість, те, що ми постійно носимо в собі. Це все може ситуативно обернутись проти нас. Мені особисто шкода, що люди стають заручниками цього, звужуючи сприйняття світу. Особисто для мене, майбутнє там, де люди готові ділитися своєю доброзичливістю, відкриваючись іншим», - зазначив Дереш. Комунікаційна кампанія з підтримки толерантності і взаєморозуміння в суспільстві «Віднайти Повагу» ініційована Міжнародним Центром Перспективних Досліджень за підтримки UNDP Ukraine / ПРООН в Україні, яка має на меті зменшення поляризації суспільних настроїв та посилення діалогу серед різних соціальних груп. 

Внутрішня політика

Eкспертна дискусія: «Миротворча місія на Донбасі: панацея чи камінь спотикання?»

10 листопада в ІА «Укрінформ» відбулася експертна дискусія на тему: «Миротворча місія на Донбасі: панацея чи камінь спотикання?». За словами Головного радника МЦПД Василя Філіпчука, розташування миротворчого контингенту на Донбасі та визначення мандату миротворчої місії визначатиме, чи допоможе це у відновленні цілісності суверенітету країни, або призведе до замороження конфлікту на сході України. Старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Євген Ярошенко зазначив, що наразі існує чимало політичних передумов та розбіжностей щодо присутності та мандату миротворчої місії ООН, тому ймовірність створення даної місії є досить низькою. «Україні важливо використовувати ті інструменти, які допоможуть досягти сталого перемир’я та в довгостроковій перспективі закласти підвалини для відновлення територіальної цілісності України. Після, слід фокусуватись наскільки мандат місій ООН буде відповідати національним інтересам України», - наголосив експерт. Костянтин Грищенко, екс-міністр закордонних справ України зауважив, що у даному контексті надзвичайно важлива робота експертного середовища та питання посилення дипломатичної присутності у провідних європейських столицях. «Ми повинні сприяти наданню необхідних ресурсів тим, хто здатен працювати на рівні держави та використовувати комплексний підхід, залучаючи необхідні державні структури. Ми зможемо імплементувати дану ідею коли в нас буде цілісне розуміння який саме мандат місії ми очікуємо», - висловився Грищенко. Дослідження МЦПД доступні за посиланнями: http://icps.com.ua/nashi-proekty/analityka/mizhnarodna-tymchasova-administratsiya-yak-model-vrehulyuvannya-konfliktu-na-donbasi/ http://icps.com.ua/nashi-proekty/analityka/international-peacekeeping-and-the-war-in-eastern-ukraine-are-there-any-points-of-contact/

Внутрішня політика

«У людей можуть бути різні цінності, але толерантне ставлення одне до одного має бути пріоритетним для всіх», - Євген Захаров

В рамках комунікаційної кампанії з підтримки толерантності та взаєморозуміння «Віднайти повагу» відбулись відкриті лекціі, правозахисника, директора Харківської правозахисної групи, учасника дисидентського руху 1970 – 1980х р. та Посланця толерантності ПРООН Євгена Захарова. В рамках лекції правозахисник зосередив увагу на необхідності відмови від патерналістських уявлень та постійного очікування дивідендів від держави. На думку Захарова, потрібно твердо дивитись через призму того, наскільки влада загалом спрямована на захист свобод прав та інтересів людей. м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський Університет права ім.Короля Данила Галицького м. Чернівці, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича В ході дискусії правозахисник торкнувся фундаментальних принципів існування об’єднаного суспільства, та наголосив на нагальній потребі побудови вільної, демократичної країни, навіть за умов гібридної війни. «Наразі у будь-якому питанні можна побачити боротьбу двох трендів: старих радянських рудиментарних практик з тими, хто хоче щось змінити та націлений на європейські цінності. У цьому контексті важливою є толерантність, терпимість один до одного. Якщо намагатись жити за біблійним принципом – не бажати іншим того, чого не бажаєш собі, – то цього досить, аби будувати толерантні відносини між людьми у суспільстві», – зазначив Посланець толерантності пан Захаров.