Пенсійна реформа

Неефективність української пенсійної системи пояснюється її невідповідністю до сучасних демографічних, соціальних, економічних та політичних реалій. Пенсійний вік в Україні лишається незмінним з 1928 року. За цей час очікувана тривалість життя населення зросла з 45 до 69 років.

Україна має всі можливості для того, щоб перетворити пенсійну реформу із непопулярної у популярну. З одного боку, в суспільстві існує надзвичайна незадоволеність роботою існуючої системи, адже більшість пенсіонерів отримують мізерні пенсії. З іншого – в системі наявна патологія, що не дозволяє їй функціонувати ефективно: пенсіонери мають можливість продовжувати працювати та отримувати зарплату одночасно із отриманням пенсій у повному обсязі, які держава сплачує за рахунок внесків населення що працює. Усунення цього викривлення разом із запровадженням матеріальних стимулів довше не виходити на пенсію, може нівелювати негативні суспільні наслідки підвищення пенсійного віку.

Використання інструментів публічної політики, а саме ідентифікації усіх зацікавлених сторін, їх залучення до визначення перешкод для реформи та необхідних політичних рішень, з’ясування їх позицій, мобілізації підтримки прибічників реформи та нейтралізації її опонентів, дозволить уряду обрати оптимальну конфігурацію пенсійної реформи та забезпечить суспільний консенсус щодо необхідності її проведення.