Захищаючи українських споживачів

Захист споживачів – невід’ємна частина прав людини. Історія регулювання та практики в цій сфері починається зі здобуття незалежності Україною 1991 року, коли було ухвалено відповідний рамковий закон. Ця система походить від детальних радянських технічних стандартів якості, що забезпечували однорідність продукції в усьому СРСР, жорстко обмежуючи їх різноманітність і кількість. Однак у відкритій ринковій економіці такі стандарти не працюють: замість гарантування безпечності для споживачів вони створюють бюрократичний тиск на підприємства.

Попри прийняття численних законодавчих та інституційних змін системі захисту споживачів в Україні й далі властива низка вад:

• розпливчасті положення в законодавстві, що перешкоджають належному захисту споживачів;
• відповідальність за порушення надто незначна;
• неефективний захист споживачів у сфері послуг і робіт;
• обмежений доступ підприємств до інформації про ключові споживчі продукти;
• недостатні можливості для тестування та перевірки дефектів у продукції;
• обмежений потік інформації для споживачів від уряду;
• складний доступ до державних органів, відповідальних за захист споживачів на місцевому рівні;
• уряд не підтримує і не співпрацює з організаціями громадянського суспільства, що займаються захистом споживачів;
• відсутність колективного або групового судового захисту;
•  відсутність національної стратегії, програми чи плану дій щодо захисту споживачів.

Більшість цих проблем зумовлено тим, що українська система не відповідає сучасним міжнародним системам, наприклад, тій, що існує в Європейському Союзі. Навіть гірше: це питання не включено до програми реформ у державі, а отже, заходи та рішення не тільки не планують здійснювати – їх навіть не обговорюють. Водночас реформи технічного регулювання та безпеки харчових продуктів доволі докладні та сплановані належним чином, що має бути корисно і для підприємств, і для споживачів.

Наближення системи захисту споживачів в Україні до прийнятої в Євросоюзі буде широко висвітлено в майбутній Угоді про асоціацію, яка містить конкретний перелік законів ЄС, до яких потрібно буде увідповіднити українські закони. Щоб забезпечити їх ухвалення та виконання, Україна повинна буде підвищити свою спроможність до належного планування та змінити систему управління.

Громадянське суспільство від самого початку брало активну участь у захисті споживачів, приділяючи найбільшу увагу їх просвіті, допомозі у відстоюванні їхніх прав і тестуванню продукції. НУО, що займаються захистом прав споживачів, спільно пропонували внести зміни до державної політики, які вирішили б наявні проблеми, проте такі спроби були не дуже успішними, тож активність цих організацій зменшилася.

Недавно один з проектів технічної допомоги успішно мобілізував і об’єднав ці НУО, які утворили Всеукраїнську федерацію, що лобіює свої ініціативи, спрямовані на реформування системи захисту споживачів в Україні та приведення її у відповідність до європейських норм і стандартів.